З фронту – в Чемпіони
Це новий соціальний проєкт МВС. Він складається з драматичних життєвих історій про особисті перемоги та спортивні досягнення військовослужбовців Національної гвардії, Державної прикордонної служби України, Збройних сил України, рятувальників та працівників Національної поліції України, які внаслідок війни стали особами з інвалідністю, отримали статус учасників бойових дій.
«З фронту – в Чемпіони» – це розповіді від першої особи про українську силу, мужність та відвагу, непохитний дух, про те, як повірити в себе та стати чемпіоном після пережитого на війні.
Учасники проєкту
Віталій Верес
Нацгвардієць, перший учасник проєкту МВС. Його історія – це в першу чергу переконлива перемога над самим собою. Віталій у лютому 2023-го року під Бахмутом отримав тяжке поранення і повністю втратив зір. Попри все, Віталій активно пропагує спорт, щодня тренується. У жовтні 2024-го у Мадриді в складі української команди ветеранів упевнено виборов кілька золотих медалей та став рекордсменом України.
Сергій Дубов
43-річний штаб-сержант, прикордонник. Він і досі на службі. Сергій все своє життя прожив у Маріуполі, а тому без вагань став на захист рідного міста в лютому 2022-го року. Дубов був у числі захисників легендарної «Азовсталі». Там же, під час кривавих оборонних боїв, отримав тяжке поранення і як наслідок втратив око та частину руку. Нині прикордонник проходить складну процедуру реабілітації. Сергій активно пропагує спорт і мотивує займатися цим своїх побратимів.
Сергій Кошельніков
50-річний захисник Харківщини. У 2015-му році брав участь в Антитерористичній операції. В 2022-му, з перших днів повномасштабного вторгнення ворога, став до оборони рідної землі. Гвардієць виконував бойові завдання в Серебрянському лісництві. Там же отримав кілька контузій та страшне поранення. В результаті – рядовий Сергій Кошельніков залишився без ніг. Попри страшне поранення Сергій залишається невичерпним оптимістом, регулярно займається спортом, має значні чемпіонські досягнення.
Владислав Шатіло
Сержант, прикордонник. Йому – 28 років. Чернігівець в березні 2019-го року проходив службу в полку «Азов» Національної гвардії України. Владислав перебував на позиціях в районі Світлодарської дуги. Внаслідок підриву на протипіхотній міні втратив частину ноги нижче коліна та користується протезом. Він пройшов реабілітацію й досі перебуває на військовій службі. Прикордонник активно займається спортом. Бігає трейлові дистанції від 5-ти до 50-ти кілометрів. Владислав також регулярний учасник різних міжнародних змагань для ветеранів. У цей час, у складі команди українських ветеранів, сержант Шатіло здійснює підкорення Кіліманджаро – найвищого гірського масиву Африки (5895 м над рівнем моря)
Михайло Будика
Поліцейський з Маріуполя. Саме він там пережив найтрагічніші моменти свого життя, які надовго закарбувалися в його пам’яті. В лютому-березні 2022-го року щоденні обстріли міста, евакуації громадян, доставки гуманітарної допомоги, загибель мирних жителів та своє поранення. 28-річний Михайло Будика розповів про свою особисту мотивацію. Старший лейтенант поліції прагне бути першим і цим подавати приклад іншим ветеранам, які проходять службу або які звільнились в запас, що життя тільки розпочинається.
Роман Мещеряков
Оборонець Маріуполя і захисник «Азовсталі». Повномасштабне вторгнення ворога 44-річний майстер-сержант зустрів в прямому сенсі – посеред Азовського моря. Був – командиром електромеханічної частини прикордонного катера. Роман пройшов полон, був звільнений. Унаслідок важких поранень втратив частину руки. Роман Мещеряков займається трішки більше, ніж півроку, але вже має певні досягнення. Брав участь в змаганнях української ветеранської команди, що проходили в жовтні 2024-го року в Іспанії. Там Роман виборов золото в категорії «ейрбайк».
Андрій Нестеренко
Поліцейський з Чернігова. Проходив службу в роті поліції особливого призначення. Був заступником командира взводу, лейтенантом поліції. Повномасштабне вторгнення ворога застало його на службі. Поранення отримав 28-го лютого 2022-го року у передмісті Чернігова, захищаючи рідне місто від ворога. Позиції захисників російські окупанти обстріляні реактивними системами залпового вогню «Смерч». Тоді четверо поліцейських-колег Андрія загинуло, а він сам отримав тяжкі поранення. Рік проходив реабілітацію. Ветеран брав участь у збірній команді, що представляла Україну в Іспанії. Андрій Нестеренко вважає, що головне, аби ветерани, особливо після поранень, після того, що вони пережили на фронті, змогли завдяки спорту соціалізуватися, знайшли нових друзів, у змаганнях відчули атмосферу енергії та отримували заряд лише позитивних емоцій.
Армен Габирян
37-річний Армен Гарибян із позивним «Сержант» у минулому – сержант служби цивільного захисту ГУ ДСНС у м. Києві. Під час повномасштабної війни – доброволець, служив поблизу білоруського кордону, воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Саме під час контрнаступу, рятуючи товариша, Армен підірвався на протипіхотній міні та втратив частину ноги. Армен Гарибян пройшов реабілітацію. Він упевнений, що кожному ветерану, хто отримав такі тяжкі поранення – варто знаходити власну мотивацію та рухатися далі. «Спорт це класна штука. Він адаптує ветерана, мотивує ставати кращим. Щоби не сталося із твоїм тілом – ти продовжуєш дух бійця» - говорить Армен Гарибян.
Олександр Богдюк
25-річний військовослужбовець 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Спартан» із позивним «Арєх» повномасштабне вторгнення ворога зустрів на Чернігівщині в своєму підрозділі. Гвардієць боронив Чернігів, воював на Запоріжжі, тримав оборону біля Роботиного. Під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову поранення. У результаті лишився кінцівки ноги. Ветеран не втрачає сили духу, активно пропагує спорт, бере участь у різноманітних спортивних змаганнях. «Спорт дає багато емоцій. Тому треба більше позитивних думок, більше спілкування і треба багато працювати над собою в першу чергу». – ділиться своїми спортивними емоціями гвардієць.
Юрій Гапончук
Майор у відставці Юрій Гапончук до лав Нацгвардії потрапив у 2015-му році. Там підписав свій перший контракт. За цей час пройшов шлях від солдата до офіцера. Повномасштабне вторгнення ворога застало його на службі, після він одразу відправився на схід України. Юрій був командиром роти оперативного призначення 50-го полку ім. полковника Семена Височана Національної гвардії України. Поранення отримав виконуючи бойове завдання в Луганській області в Серебрянському лісництві. «Під час слідування на точку інструктажу особового складу на позиції, наступив на протипіхотну міну «Пелюстка». Внаслідок чого у мене відірвало половину стопи» – згадує той день Юрій.
